К.Марло В.Шекспір Сонет 88
О, Муза, ліньки, не повір гріхам...
Ми завжди і на лобному ще місці,
Залежали від розбрату... Всяк хам
Нас може обдурити. Честь, у місті,
Прикрасила усе, що від нероб:
Слів колір і красу, любові шати...
Суть вічності не в тому: вбити щоб,
А в тому, щоб убивши, славу взяти.
Хвала німіє від яскравих нот
У виправданні і гріхів, і міток...
Як хоче кожен, так живе, з чеснот
Століття вихваляє за ужиток.
Ти, Музо, вчися за людей страждати,
Так вчить природа всіх, все ж... - наша мати.
