К.Марло В.Шекспір Сонет 93
Я житиму з упевненістю у тім
Що для любові вказівок не треба;
Обдуреному, можна буть святим
Не раптом, сам відчуєш поклик неба.
Твій образ тут, зі мною завжди - тінь,
Адже й у тебе серця простір кличе.
Ненависть очі знають сірих стін
Що спорудили разом, таємниче...
У зовнішності, вигляду сердець
Немає, зміни завше люблять душу.
Є настрій все ж нарешті, є - співець,
Що зрозуміє: світ з'єднати мушу.
Плід заборони - Біблію пізнав;
В характерах людей - мрій ідеал.
