К.Марло В.Шекспір Сонет 97
Моя розлука, як зима тоді,
Коли є швидкоплинна снігу радість .
Мороз і вдень, і уночі в біді,
І в грудні, і пізніше... мрій знав заздрість.
Є кругозір розлуки, він не зблід
Так, навесні, і літом... Восени ще
Вдови утроба зберігає плід...
Життя сиріт не може бути гірше.
Є батько - літо, їм послужить так,
Як може Бог служити вірним. Зірко,
Птахам у німоті дає Він знак
Щоб не співали, сумували гірко.
Знай, з пустощів зими і завірюх,
Повільно ми старіємо, мій друг.
