Калинове намисто
Намисто червоне калині
Вітер-пустун розірвав,
Посипались ягоди стиглі,
Згубилися десь поміж трав.
Птахів же вона попросила,
Зібрати щоб допомогли.
Носили в дзьобах легкокрилі
Ті намистинки малі.
На срібну тонку павутину,
Що бабине літо дало,
Швидесенько їх начепили
І сяє намистечко знов.
А вдячна калинонька-мати
Всміхалась пернатим згори.
То ж буде їм чим смакувти,
Коли вкриють землю сніги.
2016 р.
