Кава
Кава-пава розпустила
Духмяні обійми …
Пригортає й кличе-кличе
У краї, у мрійні …
Краї спокою і фарби,
Повні сонця й моря,
Де і тихо, й шумно-тихо
Хвиля, ніби в жорнах,
Всю тривогу в пух небесний
Перемелить ніжно …
Пустить душу … політати …
В цьому ранку сніжнім …
За вікном білюща днина,
Морзець-забава …
Тепло з холоду глузує …
Пʼємо з ним ми каву …