Хазяйка-осінь
В лице вже дихала хазяйка-осінь...
А я тебе любила і люблю ще досі.
І з ніжністю я згадую весну, що так буяла,
І те, що я кохаю так – як і тоді кохала.
Це все по-справжньому і з гіркотою ще полині.
І я така подібна з осінню вже нині –
То я сумна, а то, як сонечко, грайлива,
То я нещасна, то безтямно я щаслива.
Я знаю – осінь мудрістю багата,
Так, як теплом й добром моїх батьків хороших хата,
Та лиш не знаю я, як вирвати з душі,
Оті осінні затяжні дощі.
***