Хресна дорога Ісуса Стація 6 Вероніка подає Ісусові хустину
Йшов я з Хрестом зовсім без сил,
Мене зїдали злі напасті,
Погляд людей й дорожній пил
Вкривав лише і міг впасти.
Обличчя,мов огнем пече,
Були болючі мої страсті.
Кров по лиці струмком тече
Обтер би хто у Божій ласці.
Бо тисне хрест важкий плече,
Його не можу я тримати.
Щоб хтось обтер очі й лице,
А то не бачу де ступати.
І серед крику й зла юрби,
Як йшов я по дорозі правди,
Раз в раз ступала у мої сліди,
Вероніка з жалю й скорботи.
До Мене зблизька підійшла,
І вояків не побоялась,
Хустиною лице втира,
Крізь сльози з болем усміхалась.
В її очах любов була,
І співчуття,та розуміння.
У неї добра душа,
Їй не чуже моє терпіння.
Ніс Симеон мого хреста,
Із примусу ділив терпіння.
Вона ж хустину ту взяла,
Й лице обтерла з співстраждання.
Ій Образ свій подарував,
На згадку про моє гоніння.
Про неї завжди памятав,
Тоді і в час свій воскресіння.
Її добро не забував,
В її очах було терпіння.
Немов її хрест притискав,
В них стільки болю й розуміння.
Її пітримку відчував,
І відчував її моління.
Коли на неї споглядав,
На мить забув я про гоніння.
Хустину взяла й до грудей
Її тулила й пригортала.
Ховала від лихих людей,
Про її цінність добре знала.
Під час усіх моїх страстей,
Згадано буде й Вероніку.
Ій лиш одній серед людей,
Складаю дяку я велику.
