Хресна Дорога Марії
Стація 2
Ісус бере на себе хрест
Єрусалим неначе збожеволів.
Юрба уже Христу рядить хреста.
Невже забув,що зла мій Син не коїв,
А вчив любові,миру і добра?
Знімав ярмо з усіх туземних болів.
Була при цім із Ним і Я сама.
Він мертвих воскрешав у Божім Слові.
Люди ж як вдячність,подають хреста.
Не прийняли вони Святих законів,
Бо у їх душах править сатана.
Ісуса віддали для мук і болів,
Й довкола Нього ворогів стіна.
Ведуть Його на Хресную Дорогу,
На плечі вже кладуть гріхів хреста.
Не прийняли святу пересторогу.
Хотів для них відкрити небеса
Стою в гурті в сльзах й молюся Богу
Бо у їх душах править сатана.
Ісуса віддали для мук і болів,
Й довкола Нього ворогів стіна.
Ведуть Його на Хресную Дорогу,
На плечі вже кладуть гріхів хреста.
Не прийняли святу пересторогу.
Хотів для них відкрити небеса
Стою в гурті в сльозах й молюся Богу
І від безсилля в серці біль німий.
Я розділю з Ним Хрестною Дорогу,
Із Ним пройду терновий шлях важкий.
Та краще б Я,засудженна стояла,
І на собі несла б Йога хреста.
Йому життя земне подарувала,
Тепер Його втрачаю згину ж Я
Краще Мене б юрба лиха штовхала,
Краще Мене б на смерть цю повела
Бо без Ісуса Я себе не знала.
Без Нього в світі наче не жила.
Я йшла за Ним.Із Болем споглядала
На злість людську.В ній ненависть лиха.
Сина Мого злочинцем називала,
На вірну смерть з наругою вела.
Чом зло мого,Ісуса так вражає?
Меч болю й моє Серце прошива.
Допомогти у мене сил немаю.
Своє б за Нього віддала життя.
О Боже Мій,Христос мій потерпає,
На себе взяв важкі людські гріхи.
Терпить за всіх,Його що зневажають
Й глузують з Нього,з гордасті й пихи.
Чи є десь місце у цілому світі,
Щоб не було в нім злоби й цвіт добра
Зумів в серцях їх правду воскресити,
Щоби у Нім побачили Христа?
На хрест пішов,аби зло умертвити,
Своєю смертю вбити зачин зла,
Щоб двері нам у вічність відчинити,
А душі воскресити для добра
Стація 3
Ісус падає перший раз під Хрестом
О Сину Мій,упав Ти під хрестом!
Як помогти полегшити страждання?
Видіння це було пекельним сном,
А Ти вмлівав і падав на каміння.
Ти знемагав,поборений тим злом,
Що люд лихий Тобі дав із презріння
І падав з їх таки важким гріхом
І підіймавсь,щоб дати їм спасіння.
Та хто збагне твою святу любов?
Хто осягне всю велич й біль терпіння?
Мабуть лиш я,бо в Тобі моя кров,
Ти Син І Бог що гідний воскресіння.
І ти ідеш й ступаєш під хрестом,
Падеш і терпиш біль цього падіння.
І по камінню ллється Свята Кров,
Що розбудила землю з ночі тління.
Знову встаєш й ступаєш під ярмом,
Ярмом гріха людського й голосіння.
Віра в Тобі була Святим щитом,
З нею піднявсь,пішов шляхом спасіння.
Ти був побитий й зранений гріхом
Отих людей,що вів їх до прозріння
Ти був для них у рай святим вікном,
Вони ж Тебе віддали на гоніння
Якби ж це все було лиш страшним сном,
То не було б людського голосіння.
Чоло б не було зранене вікном,
Й колючим тернням слів від зла й презріння.
Якби ж то в їх серцях жила любов,
То прийняли б науку про спасіння.
Не проливалась би невинна Кров,
І не було б жахливого терпіння.
О Сину мій,знеславлений гріхом,
Прийми,прошу,моє німе моління,
З Тобою я впаду теж під хрестом,
В душі волаю слізним голосінням.
Упадем й ми роздавлені гріхом,
Поплачем слізно з наслідків падіння.
Поборені облудним язиком,
Наркотиком чи пянством чи курінням
Та чи встаєш У Сповіді з Христом,
Чи лежемо у прірві зла і тління.
Чи боремося в душах із гріхом.
Чи з ним зрослись і він пустив коріння?
Хоч впадемо,встаємо із Христом
Як інші впадуть піднесім з падіння,
Тоді в серцях лиш житиме любов,
І Бог простить гріховні злодіяння.
Стація 4
Ісус зустрічає свою Матір
Йшов на Голгофу Божий Син,
Моє Дитя й життя цвітіння.
Його зустріла,Й часу плин
Немов спнивсь,в очах терпіння.
Я розгубилася,бо вних,
Був розпач,біль і голосіння.
Молилась я за людський гріх,
Щоб людям Бог хоч дав прозріння.
В очах Христа була любов
І віра в радість воскресіння,
І що Його Святая Кров
Розбудить праведні моління.
О скільки мук,тіски обмов,
Будили в серці голосіння,
Але Господь ніс лиш дюбов,
Для ворогів просив прощення.
А з ран текла невинна кров,
Струмком стікала на каміння.
Відчувала розпач й серця зов,
Я би взяла Його терпіння.
Я сотні раз благаю знов.
У небеса я шлю моління.
І у мені холола кров,
Як споглядала те терпіння.
Свята незвідана любов
Ішла на смерть щоб воскресіння,
В серцях людей відбулось знов
І щезло грішне в них коріння.
Щоби звільнись від оков
Лихого зла у час падіння!
Щоб розцвіла в серцях любов
Та,що веде на шлях спасіння.
Люди ж любов не прийняли,
Бо кинулись в гріхів безодню,
Тому тепер страждаєм ми
Так,як колись,в цю мить сьогодні.
Над ними плачуть матері,
Коли не йдеш шляхами правди.
А йдем по гріщній цій землі
Стежками зла,нещасть і зради.
Плаче Пречиста над Христом.
Вона б взяла Його руки.
Та Він розбитий під хрестом,
Іде і терпить страшні муки.
І ударяється чолом,
До болю й сліз кусає губи.
А Кров Свята тече струмком
І обмиває грішні люди
Стація 5
Симеон з Киринеї помагає Ісусові нести хрест
Я йшла примліла за Христом
Й сліди кроваві оглядала.
І чула кожен Його стон,
І чула біль із Його ранн.
Серце вже бились в унісон,
І я теж під хрестом конала.
Не прийняв сліз,ні заборон,
А я ніж в серці відчувала.
Ісусик мій ішов на скон,
Його юрба лиха штовхала,
Він падав мов шибки з вікон,
Свята Душа в Ньому страждала.
Назустріч стрівся Симеон,
Варта військова наказала
Нести хреста,ген за Христом,
Його ж бо сила покидала.
Взяв Симеон Його хреста,
Йшов на Голгофу,що чекала
На смерть невинного Христа,
Хоча із часом з Ним ридала.
Ішов вгинався під тим злом,
Котре людина поповняла.
Відчув він біль Христа,
В якім Він був й душа ридала.
Дивився в очі й наче сном
У нім душа затрепетала
І велич вмить під тим хрестом
У його серце завітала.
Відчув любов й болючий стон,
Хоч його сила полишала,
Та серце билось в унісон,
Людина в Бога хрест прийняла.
Як йшла розбитая тим злом,
Та радість в серці відчувала,
Що з Киринеї Симеон
Не дав упасти.Все благала.
О Боже,зглянься,під хрестом
Твоя ж Дитина потерпала.
Чому поборений він Злом?
Його ж я Сином величала.
Допоможи йти тим шляхом,
Що Твоя воля забажала.
Бо знала,Він ішов на скон,
Його смерть на хресті чекала.
Я йшла безсила за Христом,
Лиш молитвами помагала.
І хоч Він зранений гріхом
В Нім сила Божа пробувала.
