Коли немає слів...
*
Слів немає.
Є лише крихкі уламки літер,
що розбиваються об тишу
від неможливості сказати.
Тепер говорять:
погляди,
мовчання,
і чорний одяг, що одягає тіло мовби в тінь.
День коливається на терезах,
як листя поміж хвилі вітру.
Й так легко, й важко водночас
в цій тиші вчитися любити.
