Коридор. В нім сіріє стіна.
Коридор. В нім сіріє стіна.
Я один. А в тумані Вона.
Знов біжу. Не жалю п‘ят.
Закричу. Голос зірваний. Б**ть.
Вона йде. Я у розпачі. Стій!
Залишись хоч на мить! Почекай!
За тобою. Пришвидшую біг.
Мене вибач. Робив все шо міг...
Ти мій янгол. Ти світло очей.
Я біжу. Не рахую ночей
Коридор. В нім сіріє стіна
Я один. А в тумані Вона
Ноги збив. Вже кривавий мій слід
На коліна. Ненавиджу світ
Один дотик. То твоя рука
Підіймусь. Десь пропала стіна
Обіймеш. Вже спинилася кров
Пригорнеш. І мій біль враз пройшов...
Прохолода. Ось нова стіна.
Я один. А в тумані Вона.
Вмить розплачусь. За що!? Ну за що!?
Облажався. Я дурень. Пропащо.
Закричу. Розірву собі груди.
Кров пішла. Сльози впали на руки
———————————————
Світло враз похмурніло на вік
Я без тебе не можу й не звик
За тобою мов у прірву з моста
Тут така, теорема проста:
Якщо любиш когось - не пускай
А кохаєш - оберігай
Облажатись я завжди я боюсь
Та лажаю. Через це каюсь
Ти мене якщо можеш, пробач
Я твій, вічний заклинання невдач