Крик душі
Закриваю вуха і кричу так сильно, як можу.
Не кажіть мені , що треба починати знову.
Хочу зазирнути у спогади свої.
Але не так сильно , там де я трішечки малий ,
Може там проблема , а може й ні.
Спочатку чи може у кінці ,
Треба просто бачити що у майбутньому вікні,
Будувати плани чи пости ,
Весною , влітку чи в зимі.
Просто хочу відійти , від життя важкого
Хочу крикнути , так сильно , як можу,
Але зараз все ніби так , як онімів язик,
І слово вимовити не можу,
Враження таке, що хтось навмисне так зробив.
Щоб лишнього сказати я не зміг.
