Квітучий сад
Хотіла вже давно звернутися до Вас, матусю й тату,
Та на стежках життя було ще бур’яну багато.
І поки я його проріджувала і полола,
Все не доходила до Вас, як і до інших ще довкола.
Та думаю, на все свій час, час сіяти і час збирати,
І час тягнути віз тяжкий, і час відпочивати.
Та головне в житті не загубитися й не загубити,
І те і тих, ким ми дорожимо і ради кого варто жити.
Ви для мене, матусю, те джерело, з якого я черпаю сили,
Це Ви мене аж дев’ять місяців носили.
Це Ви мені співали колискову на своїй і Вам лише відомій мові,
Надійним вчителем і оберегом для мене Ви стали і у Божім слові.
А Ви, татусю, є мірилом доброти,
З яким я по стежках летіти можу, а не тільки йти.
І хоч життя мене і випробовує і вниз кидає,
Та все ж цей круг, щоб кинути комусь, мене і піднімає.
А Ваші діти, мамо й тату, просто світлячки,
Вони мій шлях ще осявають як небесні зірочки.
І я щаслива, що родина із Красьох − це мій квітучий сад.
А наш девіз життя − іти вперед й ні кроку лиш назад.
***
