До студентки.
Споглядаючи лице твоє
Осіннього хмурно́го ранку,
Серце утамовував своє,
Згубивши розум до останку.
Білизнí дивуючись твоїй,
Мене рум’янцем обдавало;
В голові крутився буревій,
А но́ги холодом скувало.
