Листям пожовклим роки опадають
Листям пожовклим роки опадають,
Знову сніжитиме пам'ять зима,
Мрії забуті весну нагадають
Що пустоцвітом майнула й нема.
Прийде весна вже на рік постаріла,
Знову із мріями та вже без крил,
Цвітом буятиме мов одуріла,
Тільки не вабитиме небосхил.
Вже не підносять вітрила і крила,
Скроні роками сріблить сивина,
Здалеку вже виглядає могила,
Спокій та сон обіцяє вона.
Вічний спочинок з пітьмою безодні,
В тиші без болю, тривог і страждань,
Зникне усе що хвилює сьогодні,
Жодних очікувань, жодних жадань.
Падає листя й за вітром несеться,
Ще один рік сивини додає,
Прийде весна і воно повернеться,
Та не зігріє тепло не моє.
Де ж та весна, молода, невгамовна,
Що вирувала у крові колись.
Дивно чудова краса невимовна
Зникла із мріями що не збулись ...
12.02.2021
