Люди – човни, кораблі
Люди – човни, кораблі. Люди в морі.
Беруть один одного штурмом, на абордаж.
А в мене зав’язані очі солено-вологим…
Набрала не той екіпаж.
Можливо, ми хворі
пливти проти ночі
без компаса у думках.
Просто казати: “Отче..”?
Ми підмальовуєм очі
і граємо роль, як в кіно
із фальшивим ескортом.
Мені би не звідати дно
серед дикого шторму
бездушшя за бортом.
За бортом – з погляду хвиль.
Ми, за пару монет,
закинуті, мов за ґрати,
живемо без відліку миль.
Життя – цирк, не театр!
І світ цей чорт-зна чого повен.
А кожен із нас – такий собі клоун.
