Любистку мій
Любистку мій! Ти висіяний з сонця!
І дотики твої обпалюють пісок.
Ніжнопісенний дощ - хтось стукав у віконце.
Це ти? Це ти. Напоюєш бузок.
Ти всі стихії! Дощ і грім, і урагани!
ти буря, ти хурделиця і заметіль!
ти спека... ти легенький вітрюгане,
Звідкіль прийшов, скажи, звідкіль?
Чи там тобі на зорях не сидиться?
Нахаба, милий, м'ягкохмарий дощ?
Постукав у вікно та й поселився -
а я, що я? Живи, ну що ж...
І так живеш собі, любисточкоцвітіння
І проростаєш в землю ти мою...
Яке міцне зросло, бузочку мій, коріння -
та я ж тебе... та я ж тебе...
Люблю!