МАНСАРДА МРІЙ!

131

Їй до болю хочеться в мансарду мрій

Де помешкання просякнуте трояндами

Куди ніколи не вдереться буревій

І не звабить світ порожніми принадами

Там кидає сонце відблиск полум’яний

На казкові портрети та пейзажі

Їх митець творив, на диво, вправний

Його оживають в надвечір’ї персонажі

Там точаться розмови неквапливі

За чаєм духмяним, трав’яним

Не турбує, що чекає в перспективі

І умовностей зникає грим

А вночі у віконечку на стелі

Свій бал влаштовують зірки

І грають натхненні менестрелі

Чиїсь втаємничені думки