Мари
---
Починаючи зранку,
подих на склі тримався не довго.
І очі побачили світ холодний як лід,
впіймавши в відбитках сітківки.
Та хто після цього ти є?
І звідки? І де всі ці Образи є?
Це місце я мандрами звав би.
Так швидко зникає це все,
за що ти ухопишся ще,
і навіщо таїти любов без правди?
І обрій розкинеться в зірках,
за подихом йде подих наступний,
Твоє тіло знає напевно...
крім цього все мари навколо.
Спитаєш: чому саме так це зі мною?
А відповідь подих малює
На склі що побачивши вранці,
розвіює мари й дивує.