Ми, власне кажучи, й самі не пам"ятаєм ...
Ми, власне кажучи, й самі не пам"ятаєм
Причин образ. Та і не в тому суть.
Нас все одно щось вперто розділяє,
Щось не дає образам тим заснуть.
Душа ятриться, мов відкрита рана,
І від думок вже боляче стає.
Ми віддаляємось невпинно, невблаганно
І оправдання в кожного своє.
Примирення даремна спроба кожна,
Бо справедлива істина одна -
Розбитий келих склеїти ще можна,
Та він вже не триматиме вина.
