можливо не час не місце
можливо не час не місце
для декорацій відступів
ти свОє лишив у місті
всіх злому відданних
загиблих було немало
а буде ще всотні більше
все спільне кудись зникало
все наше ніяк не вічне
на вічність лиш мають право
поети боги і воля
а наша з тобою справа
молити когось про долю
любити кого лишилось
міняючи час на відстань
вмирати між ребрами колій
шукаючи свою пристань
формуючи те що снилось
за прикладом кіногероїв
важливий лиш час і місце
без помилки у вагонах
й триматися нам з тобою
у недосяжних зонах
читаючи власні книги
ліпити нові обої
бо надто міцними бувають
лише алкогольні напої
