N.N ( Я відпустив , бо... )
Я відпустив, бо більш тримати
В обіймах своїх Вас не міг
І Ви без сліз , гордливо промовчавши
З собою наш забрали гріх
Увись до зір , злетівши птахом
У небеса , у гори білих хмар
Й дощем униз , опали нагло
Всі Ваші болі і Ваш жаль
Я мав те знати як ховався
Від отих крапель за вікном
до серця руку міцно жавши
усе минуло , все пройшло
лишень кровлять примари сумом
при виді Вашім , як давно ?...
та ми вдамо , що не знайомі
і що нам вбитим все одно .
що не болить душа за Вами ,
а Ви в мені не бачите того ,
кого колись Ви знай кохали
і чию слабкість прощено було .
