НА ДВОБІЙ
Задзеркалля думок… Безпорадність мовчання
Незалежна в тумані від власного «я»,
Я чекаю – не знаю чому – покарання,
І крізь кригу я бачу: душа не моя.
То – чиясь невідома мені таємниця
Зі свідомо розпусним туманом очей,
І без погляду дивляться штучні зіниці,
Де затиснута сила ранкових ночей.
Я шукаю свій вечір, своє попелище,
Сиву думку у скронях без дзеркала мрій,
Підіймаю себе до небес – вище, вище! –
Викликаючи тим «друге я» на двобій.
1998