На порозі сів метелик
На порозі сів метелик,
Крила розправляє,
Не пускає у генделик,
Йти не дозволяє.
Я волів залляти очі
Оковитим зіллям
Аби впоратись до ночі
З власним божевіллям.
Не дає метелик ходу,
Йти забороняє,
Докоряє гріховоду
Тим що гріх вчиняє.
Оть вже капосне створіння,
Керувати хоче,
Натякає на сумління
Ще й про глузд шепоче.
Добре крилами махати
Куди заманеться,
А я мушу крокувати
Коли доведеться.
Я би теж хотів літати
Метеликом в полі,
Квітам пісню заспівати
Про життя на волі.
Та людина крил не має
Й не летить нікуди,
Може й через те приймає
Двісті грам на груди.
Цього разу до світанку
Очі не п'яніли
Бо з метеликом на ганку
Ми прогомоніли.
Божевілля не застілля,
Кожен має власне,
Назбирається як гілля
Спалахне та й згасне ...
02.03.2021
