Надовго замовкла
Надовго замовкла. Нічого тобі не писала.
Й часу вистачало, та якось мовчала душа.
Слухала внутрішній голос. Світанки стрічала.
Чекала, поки емоціям стане межа.
Думала - переболить, а може минеться,
Може час притупить спогадів ніж.
А ні. Твій погляд вріс у самісіньке серце,
Терпкий поцілунок тавром залишився між
Прохолодою шкіри й бронею, що її будувала
Багато років, щоб не показати ніяк.
Та доля зробила інакше - все зруйнувала
І нас зіштовхнула. Любов неначе маяк
Нам освітила життя бурхливого море.
І вже не страшно - буду зорею тобі
До останнього подиху світити в шторми і бурі,
А ти приходь, коли втомишся у боротьбі.
Коли втомляться руки й ослабнуть натруджені плечі,
Я всю свою силу тобі умить переллю.
Пальчик до вуст - мовчи. Слова недоречні.
Просто знай - я люблю тебе! Так, люблю!