Народ зневірений, обкрадений, безсилий
Народ зневірений,обкрадений,безсилий,
Народ дідів моїх,моїх братів.
Якби він знав,що дух козацький буде зламаний,
Душив ще б у колисці він своїх синів.
Як можуть ті,що п’ють,їдять та сяють золотом ,
Спокійно жити на землі?
Невже не бачать злиднів,чвар та голоду,
Невже не чують плачу матерів?
Нам обіцянки,лестощі,нам медом,
Що до стабільності шляхом добробуту ідем,
За рогом руку простягає немічний,
За рогом й ніч його знайде.
Це ви,кати мого народу!
Це вам вже рук віками не відмить!
Не знаю я чи ще де є такий ж добробут,
Якщо і є,нехай згорить.
