Нашим воїнам
Спустошена душа від дружніх втрат,
Стискає в грудях все, що було
Я живу тут, бо згинули там
Визволяючи наступне село.
На цвинтарях хрести полеглих їх
Стоять і не хитаються ніколи.
Вони застигли в постатях яких
Нам не забути їх, облич і їх приколів.
Загинули, щоб інші не вмирали
І жили так, щоб інші теж жили.
Щоб інші йшли і споглядали
Ряді їх рівні. І хрести.
