натовп
Незнайомі постаті довкола мене,
Так багато лиць і непочутих фраз.
Прохожу й думаю щоразу,
Чи заговорить, хоч хтось до мене, один раз.
Та все, що чую – це розмови інших,
Мелодії з навушників моїх,
І гучний крик у себе в голові,
Благання : "Скажіть хоч слово ви мені".
Та кожен раз, я просто байдуже прохожу,
Ніби дуже зайнята, кудись спішу,
Та в реальності – це втеча від усього
І це вбиває мене в моїй голові.