Не залікує подорожник серця рани
Не залікує подорожник серця рани
І не латає шрами взимку теплий чай
Не зацвітуть на холоді в саду тюльпани
Та все ж ми вірим в казку зазвичай
Не процідити через біль душевні муки
І не позбавитись тих опіків в житті
Що спричинили всі ті біди і розлуки
Отак печемось в денному бутті
Морозні дні впадають тихо в ночі
Життя біжить, проходить юність літ
А ми живем, живемо поки бачать очі
А як помрем, більш не побачим світ!
