неділя ранок туман порожні маршрутки

267

людям в церквах відпускають гріхи-проститутки

світ обертається ніби як завжди – вільно

я почуваюся так філософськи-дебільно

назва моєї вчорашньої дивної втоми

ніяк не знаходить і досі своєї притоми

любивства розлуки і вічні бетонні болі

навалюють серце без бою на мінному полі

замучені фрази гірких криговодних помиїв

просочують волю під шкірою скалками ниють

затерплий світанок в думках розчиняє розпусту

моя божевільна безвихідь замкнула у серці пустку