Немовля
На баржу навантажу всі болі і печалі –
І потягну по морю від берега подалі.
В глибини скину їх і швом тугим зашию.
Я знаю: лиш водою страждання я розмию.
Я попрошу у вітру нагнати чорні хмари,
А ще, щоб хвилі хвилю страшенно лоскотали.
А потім воєдино щоб злився плач і сміх,
І визирнуло сонечко із-під моїх повік.
Щоб появився спокій й хвилини Благодаті,
Й спустилася веселка з душі води набрати.
На берег я вернулась в колисці із тепла,
Як ніжне і щасливе, й безгрішне немовля.
***