Неможливість, або як гине зима
Неможливість зникає у прірві...
Затремтіла гітарна струна.
Закриваються очі і вірно
Відчуваєш, як гине зима.
Як ховається сніг у тумані,
Як біжать по асфальту струмки,
Як рудіють подекуди плями
На оголеній, сірій землі.
Відчуваєш, як мужні дерева,
Ледь хитаючи мокрим гіллям,
Направляють всю сутність до неба,
Вони знають - вже скоро весна.
Так, на вулиці бридко і блідо,
Все вологе, забруднене, тьмяне,
Що поробиш, так завжди в час зміни, -
Дочекаємось - сонце засяє!
Неможливість з’явитися прагне,
"Але нащо?" - питаю її.
Хай гітара не справжня - уявна,
Але музика грає в душі...
20-21 лютого 2010
