Незабаром буде так!
Позичивши очі Сіркові, собачі,
рашистський історик клянеться та бреше:
ми рідні, мовляв, у житті, по природі,
і жити нам, братці, у злагоді, згоді...
А сам бо потилицю заздрісно чеше,
бо знає - історія наша Велична,
багато в ній слави і подвигів вічних.
Куди їй, тій раші, із нами змагатись...
Втопили в болоті ви істину-правду,
в башці зазомбованій булькають "скрепи",
ваш прапор червоний покрашений кров'ю,
її ж бо ви й п'єте із мого народу.
Правдива історія чесно нам каже:
для нас ви катами були в Україні.
Грабіж і насилля - це ваша програма...
Так бу́ло, так буде - вона не збрехала.
Та мудре прислів'я нам правду глаголить:
Прийшов ти з мечем - від меча і загинеш.
В житті ми ніколи не станем братами,
бо це не дозволить нам пам'ять ментальна.
Вона нам підскаже хто ворог одвічний.
Ми будем вас бити по морді собачій,
хребет ми зламаєм вонючій потворі,
закинем далеко в болото рашистське.
Хай там догниває під "скрепами". Вічно!