Одкровення
Я сиджу і згадую минуле,
Все так порожньо і сумно водночас.
Хворобливе і незрозуміле
Відчуття, що не лікує час.
Відчуття, що поглинає душу,
Тіло кидає моє ніби в капкан.
Чому завжди мучатися мушу?
Чому завжди з болем сам на сам?...
Зараз є кому про це сказати
Та не вийдуть з вуст моїх слова.
Набагато легше промовчати
І не мучатись допоки не згадав.
