Огида до існування
Тепло-оранжевий, але холодний
Стерти би цей світ убогий
Алий і багато бруду
Коли ж я це все забуду
У хвилях зруйнованої
Свідомості палаючої
Фіолетовий і хвороби
Одні лише невдалі спроби
Зелений та спокій
Усе побудовано з копій
Жовтих, але таких сумних
Збірки моїх ідей безумних
Рожевий, такий красивий
І черговий вірш фальшивий
Білий, такий простий
А я такий пустий
Чорний, надмірно живий
Нарешті мене убий
Вимішай усе і окропи
У цій палітрі мене втопи
Почуттів, яких не виразити
Ком у душі розплавити
Усе заново почати
Знайти сили не мовчати
У сірому, такому знайомому
Просторі безлюдному
Болото, в якому задихаюся
В якому повiльно розсипаюся
Світанок, який невловимий
Він давно покійний
Цунамі яке стрирає усе
Надіюсь, знову не воскресе
У історіях, де я трішки оживаю
Почуттями слова омиваю
На пустих сторінках
Закрившись у цих стінах
Окровавлених шрамами
Пульсуючих спазмами
У відповідь на кожне слово
Я не хочу щоб це повторилось знову
