Осені чудна краса
Сиві тумани міста огортають,
Осінь крокує по нашій землі.
Птахи у вирій давно відлітають,
Тихо щезають у білій імлі.
Шелестом ніжним нас ліс зустрічає,
Тихо листочки додолу летять.
Сонячний промінь по кронах гасає,
Віти на кленах неначе горять.
Ниточки білі в повітрі снуються -
Бабине літо на хвильку прийшло.
Ягід калини червоне намисто
Клену на груди тендітно лягло.
Ніжно дзюрчить між галявин джерельце,
Воду несучи в могутню ріку.
Листям покрилося плесо озерця
В нім видно осені чудну красу.
