Осінній дощик
Осінній дощик проситься в шибки,
Сумуючи, стоїть він на порозі.
Мов сирота, глядить в моє вікно,
Чекаючи притулку на підлозі.
Він плаче дрібно і тремтить в пітьмі
Ніхто його не хоче прихистити,
Бо дощ осінній сповнений нудьги,
І від присутності такого тоскно жити.
Краплини дрібно б'ються у шибки,
Потоки річками спускаються до рами.
Так шкода, що я теж одна
В цей час осінньої нічної драми.
Він притуливсь обличчям до вікна,
Зливаючись з пітьмою наодинці
Осіннього дощу сумна душа
Моїй душі несе небажані гостинці.
