Остання невгамована журба
Остання невгамована журба
Заполонила розум, серце, душу.
Летить до Бога в розпачі мольба
В надії що стражданнями зворушу.
Летить-летить та Бога не знайшла
І далі полетіла в нескінченність,
Весь Всесвіт облетіла-обійшла
Аби потрапити в благословенність.
Та певно не судилося мені
Розрадою та спокоєм втішатись,
Приречений в обмані та брехні
Про майбуття в тривозі хвилюватись.
У багатьох нахабство без межі,
Паскудством на життя собі гарують.
Таким зроби добро, допоможи,
Вони тебе за це ж і затаврують.
Бо не буває заздрощам кінця
Як не буває золота доволі,
Кидають в інших свого камінця
Бо душі мають ниці, куці й кволі.
Затьмарює журба і день і ніч,
Їсть розум, крає серце, ятрить душу.
Оточує й полонить зусібіч
Із нею до сконання жити мушу ...
10.03.2021
