Падіння - це теж політ
Відчуваю себе мухою
яка захоплено летить до лампи
не визнаючи неминучої загибелі.
Здається що я у центрі її уваги чи то пак її всесвіту
коли насправді просто веду німий діалог із собою
і то максимум у райцентрі.
Рай близько але він - це просто ще одна релігійна обманка
догма якої не уникнути
як запитань надокучливих родичів
чи весільних фото однокласниць.
Вона знайшла собі надійний сховок усередині
й чекає щоб ударити сповна
наче отой зайвий ковток пива на світанку
чи перша за кілька тижнів цигарка.
Я лечу на світло й радію що досі здатна літати
і мене не хвилюють наслідки
не хвилює жар і потенційно обсмалені крильця
бо навіть згорівши до тла
на мене чекатиме останній політ
додолу.