Підіймає з бойовими

дух солдатів командир,

головний з-поміж собі такими,

звичайний смертний й не упир.

Занедужав величавий,

поклавши в землю ..із людей,

на глибині озер, боліт заплавних,

загубився провіант тяглих коней.

Вилазать родимки чорняві,

здоров'ю шкодять, ой біда,

лікарі з хвороб приклеять самі,

генерала списують, пора.

А слідом за ним захворіє

верховний дохтор комісійник,

маршрутом ходить тим і не червоніє,

військовик далеко Вам не мрійник.

А як тікати моментом стане,

блискавично спишуть м'ясника,

мине зима і сніг розтане,

відсутній слід героя - хлопака.