Пітьма
Тремтить земля, і в чорній тиші гинуть
Останні крики, що від болю злі.
І хриплий шепіт, що в душі заглине,
Летить, немов розбиті кораблі.
Злітають іскри, темний дим клубоче,
І кров рікою стелеться під ним.
Лиш тихий шепіт біля тої ночі,
Лиш тихий шепіт там і темний дим.
Морóк сплітає тонкі павутинки,
Як мухи ми вмираєм на лету.
В мені лиш страх маленької тваринки,
Що ллється вниз у темряву святу.
Там кожна біль, як скло у венах квітне,
Там кожен погляд завжди на тобі.
Бо кожен, хто зневіриться у світлі,
Той вічно плакать буде у пітьмі.
