"Подруге" /М. Цветаева/
Повторю, ще до розлуки,
Під любові щем,
Що любила я ці руки — владні.., з сліз дощем.
Очі.., за несамовиту
Вдачу всіх наяд.
Потребують щастя звіту — Випадковість, яд?
Всю тебе, в треклятій долі
Пристрасть, бачить Бог! — Є вимога — зміна ролі,
Випадково… - двох?
Ще скажу необережно:
— Слухай, не спіши (!),
Це твоя душа безмежно — Поперек душі.
Так, тобі скажу — з мрій трунку,
Бажано, ти знай
— Губи дав для поцілунку
Ангел юний. Рай
— Погляд… Погляду — гріх зливи,
Сонце… " голубе "!
Не зустрів, лише щасливий,
На біду.., Тебе.
История cоздания стихотворения:
Небагато читачів знають що Марина кохала одну жінку, палкіше, ніж усіх чоловіків! Їй Марина писвятила багато віршів об'єднаних
циклом «Подрузі», де є чаруючі слова: «Под лаской плюшевого пледа
Вчерашний вызываю сон.
Что это было? — Чья победа? — Кто побежден? »; Чьё сердце, ваше ли, моё ли… летело вскач!; Так и не знаю: победила ль? Побеждена ль? "
