Поет
Стояв поет біля вікна,
Тримав горнятко кави,
І ланцюжок віршів живих
Повстав в його уяві.
Зоря тихесенько зійшла,
Промінчик сонця ясний
Осяяв місто і імла
Нічних думок погасла.
Митець дивився як пливуть
Хмарки в далекім небі,
І вмить ця дивна синява
Лягає на папері
Душа поетова жива,
Прекрасна і щаслива,
Пейзаж, що видно із вікна
У віршах оживила.
