Поринути у втішну прохолоду!
Поринути у втішну прохолоду!
Застигле небо сховане в гілля.
Весна – то потаємна Божа врода,
Яку відтак сприймає і Земля.
Дивись: у хмарі птах, як чорна зірка.
Кружля і застига, мов літ у снах.
Шаліє вітер, чий неспокій штирка
Той незнайомий, загадковий птах.
Вони разом, у небі, там, у хмарах,
В білоблакитті, в зелені трави…
А ми – мов тіні, привиди-примари,
Які до всіх звертаються на «Ви»!
28.04.94
