потяг завіз нас кудись не туди
Потяг завіз нас кудись не туди,
Такі автономні і горді.
Запропонуєш ковтнути води?
Ні, дякую, боляче в горлі.
Дерева великі й малі за вікном
Минають. А ми все про станції:
Де і коли? Та малиновим тлом
Сонце вмирає. А в нас є абстракції.
Мчались обидва смикнути стоп-кран.
Вітаю. Ну ось доторкнулися.
Хай вибачить Дарвін, наш предок - баран,
Ми з ним в ДНК перетнулися.
Гонор загнав нас чорт знає куди,
Це фальш на важливім акорді.
Не переймайся, я вип'ю води,
Та що ж, як агонія в горлі...
