Приходить час і ваблять нас вокзали
Приходить час і ваблять нас вокзали –
Берем квитки, отримуєм – білети…
Щоб душу інші втішили сюжети,
Яких свої дощі не написали.
Ми, перелітні, втративши в вазі,
Такі долаєм позахмарні траси,
А не платформи чи дорожні каси
І летимо, хоч на одній нозі !
Лишаєм тихі острівці свої,
Про непогоду думаючи мало,
Щоб десь були, щоб завжди нас чекали
Далекі хоч та теплії краї.
Хай їх шкодують стужі і сніги,
Не обшмагавши їм садів, ні квітів,
Щоб усміхались, сонечком зігріті
Краї жадані, серцю дорогі !
Щоб і між нас не сталося зими,
Щоб наші душі теж цвіли розмаєм…
І знали ми про те, про що ми знаєм;
І ми були і не згасали ми.
