Природи гнів
Згасло світло в одну мить,
так тихо стало по всій хаті.
Лиш пару свічок тут горить,
бабуся молиться в кімнаті.
Щоб вітер стих і буря лиха,
не принесла в цей час біди.
Аби на вулиці людині,
десь прихистку собі знайти.
Буревієм, все змітає,
на шляху дерева гне.
І від грохоту з небес,
лячно песику стає.
Страшенна сила, природа гнів.
Помилуй, пощади, благаю!
Я знаю велич твоєї краси,
пробач, що так часто ми її вбиваємо.
