Притча (на грецький мотив)
В кутку одвірка старих дверей
Ледь помітно гойдає протяг залишки павучої пряжі,
Поряд висить ключ від входу в лабіринт. Тезей
Був тут. Про що свідчить напис по цім вояжі.
Він самотужки нашкрябав короткий есей:
«Я вбив Мінотавра. Очистив свій реєстр обтяжень.
Амінь.
Стерши з чола єлей,
Прибувши сюди як добровільний в’язень
mezzo cammin
зійшлись гострим кряжем
мої смерть і доля, явір з в’язом,
зчепились жмутом гілля і кублами корінь!
Та того, на що спромоглись мій дух і м’язи
Супроти захаращених стін
Не був свідком в тисячі очей,
І ніяк зі мною не пов’яже,
Переповнений галасливий Колізей!
Аякже!
Мене, мене, текел, упарсін…
ніхто тоді навіть з сусідів не помітив карколомних змін!
Їх відволікало повсякденне коливання цін
на збіжжя: пшеницю, жито і ячмінь.
Хто б їм докоряв? Не я же?! Я не оракул з Дельф, ні.
Був полудень. Всі якраз були на пляжі,
Виглядали як вистрибував за дельфіном дельфін,
прикладали мушлі до вух.
І мали узгоджені плани на скільки ще поляже
За співіснування з потворою, якій скидають в лантух
І дають поїдати дітей живцем! В палатах княжих
Ще тривали звично розправа і суд
Над тими, хто приховував від властей
Своє потомство для самопожертви за народ. А тут,
На осонні горба, янголів не чути, лиш дзижчання мух,
А від них не дочекатись хороших вістей!
Та варто б хіба позбутись душевних мук:
Що б не означало положення кинутих костей -
Що зробив, те зробив. Все! Каюк.
І слід піти собі, не озираючись, геть –
Тут не чекають гостей.
Не барись. Який вкусив тебе ґедзь?
Хіба на нині не достатньо вражень?
Сам знаєш, що як дізнаються, то проклянуть,
А як наздогонять – каменують чи розіпнуть:
Зруйновано звичне, все і відразу –
Страх заповнив в них те, що досі займала нудь.
Ти викликаєш ненависть і відразу:
Їм невідоме «Обирай і будь!»
Їм жити без примусу і наказу
Як наново вчитись говорити і дихати! Ця дика людь
Втілює собою той одвічний казус
Раба і Волі.
Шарпав орел Прометея в горах Кавказу,
Бо усвідомлював він надто поволі,
Що їх порядок –
це тільки втілена чиясь сваволя.
І ось взяли ключ, відімкнули ним двері і заштовхали
Офірного цапа в глиб тієї стайні-стодоли:
Віднині його бридкий відчаю голос
Навіюватиме страх пересічному загалу.
Глосарій:
mezzo cammin – посеред шляху (італ.)
Мене, мене, текел, упарсін… - «виявлено, зважено і визнано легким.» , Книга Пророка Даниїла.
Дельфи- місце храму Аполлона, де пророкувала жриця Піфія.
