Пророк
Колись давно закінчиться війна
колись і хтось повернеться додому
на дійтей обійстя спалене до тла
могилу вирити пророку .
у заростях тернових цвинтарях
мерцям вже все одно де бути
так і поляже на чужих кістках
блаженний голос , що віщав майбутнє .
причинний ,одержимий ,а той дурак
він руки дер у очі неба ,
й як древній характерник розчищав
шлях на землю ангелам з Едема
яких не бачив і не чув
сім сурм забрали в нього звуки
катафрактаріїїв квартет відчув
лиш протягом у білих грудях.
А на очі … очі він осліп
Вітаючи комету Соломона
І більше зір він не лови вив
Й не возхваляв Альдебарона .
Лиш не-німий скитався Кадингірі
З багровою каймою по руках
Баніта гнаний з рідної оселі
Голос фатуму грядущого життя .
Якого людство розпяло за правду
Під гул мортир і клекіт гаубіц
На амбразурі в вимоклім окопі
Одним із безіменних він поліг .
Пророк – його згадають з часом
І восхвалятимуть , так як й кляли
І він можливо буде радий
Сліпий , глухий і врешті-решт німий .