Проскурівське підпілля
Пробираючись по праху я давно піднявся в гору
Це життя не довговічне, але я сиджу без діла
В мому черві карамельні черви
Моя суджена обвітрена напружена
А мої печалі сталі вертикалі
Убива убивця загубився й окревавленому тілі поклонився
Коли я пав від його меча згасла чорна свіча
Вуаллю покрилось лице трубача
Натомість була задурманена моя свідомість
А моїй совісті притаманні тимчасові пластмасові повісті