Проснись
Темна ніч, лиш крізь штори на зорі поглянеш,
Заснеш і крізь сни, і крізь мрії летиш,
Прокинешся, з теплої постілі встанеш,
Приляжеш назад, так і вічність проспиш.
Прокинься, відчуй тої реальності подих,
Розплющивши очі в холодний сезон,
Немає у світі приємностей жодних,
Що краще ніж добрий і лагідний сон.
Пройде кілька хвиль і ти знову забудеш,
Хотів розказати, що було уві сні,
Як снилось, що знову дитиною будеш,
І все що на світі дісталось тобі.
Колись коли тіло зведе все від болі,
Коли в оченятах буде темнота,
Коли закінчиться твоя сила волі,
Прокинешся знову у юні літа.
Такий дивний сон мені щойно приснився,
І мамі біжиш розказати про це,
Як щойно заснув і як знову родився,
І знову на щастя забудеш усе.
І наче стирає усе з кожним кроком,
Забув навіть те чому рвався до мами,
Я все памʼятаю і дякую Богу,
За те, що залишився поряд із вами.
